розхристаність

РОЗХРИ́СТАНІСТЬ, ності, ж.

Абстр. ім. до розхри́станий 3–6.

Я .. романтик! Саме [звідси] й іде розхристаність і зворушливе шукання самого себе (М. Хвильовий);

Разом з чубами мовби летять у небуття якісь знаки їхніх індивідуальностей, те, що робило їх несхожими між собою, летить у минуле їхня студентська розхристаність, безтурботність, звичка жити й поводитись, хто як хоче (О. Гончар);

У перекладних детективах – поспіх, недостатнє знання мови .. – вони .. ведуть до розхристаності, нерозуміння, відбивають смак до художнього українського слова (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. розхристаність — розхри́станість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. розхристаність — -ності, ж. Абстр. ім. до розхристаний 3-6).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розхристаність — РОЗХРИ́СТАНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до розхри́станий 3 — 6. Разом з чубами мовби летять у небуття якісь знаки їхніх індивідуальностей, те, що робило їх несхожими між собою, летить у минуле їхня студентська розхристаність, безтурботність...  Словник української мови в 11 томах