розхід
РОЗХІ́Д, хо́ду, ч.
1. рідко. Дія за знач. розхо́дитися 1, 9, 10.
Швидкий розхід творів Шевченка та перших оповідань М. Вовчка, .. що .. їм нічого жалуватися [жалітися] на байдужість як місцевої, так і великоруської публіки (М. Драгоманов).
2. розм. Затрата, витрачання грошей, коштів на що-небудь; сума витрачених грошей.
– Коли тобі жалко [жаль] дітей, то зодягай сама, а в мене й без вас багато розходу (Марко Вовчок);
[Храпко:] У мене одного місячного розходу більше ніж на сотню набереться... (Панас Мирний);
[Косяк:] Ой, розходи, розходи у нас. Як подивлюсь – серце ниє, ниє (М. Зарудний).
Словник української мови (СУМ-20)