розцяцькований

РОЗЦЯЦЬКО́ВАНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. до розцяцькува́ти.

Підійшов [боярин] до краю помосту і сперся на розцяцькований візерунками посох (А. Хижняк);

Вона дістає пластинку, повертає грамофонну трубу, розцяцьковану під квітку крученого панича (А. Шиян);

Приносили книжки .. Розцяцьковані щедро малюнками, в кольорових обкладинках, здебільшого вірші (А. Дімаров);

Маруся розцяцькована, як екзотичний птах, і їй щиро заздрять усі навколо (О. Копиленко);

Аж ген-ген до села зелено стелився розцяцькований ясно-блакитними угловинами луг (В. Дрозд).

2. у знач. прикм. У строкато прикрашеному одязі.

Перед ним відчиняються високі, мов шибениця, двері, а при них на мить завмирає розцяцькований лакей (М. Стельмах).

Словник української мови (СУМ-20)