розчухраний

РОЗЧУ́ХРАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до розчухра́ти.

2. у знач. прикм., розм. Розкуйовджений, сплутаний і т. ін. (про волосся).

Волочилися [Гава та Вовкун], мов неприкаяні, голі, брудні, нужденні, з позападаними [позападалими] лицями, розчухраним .. волоссям (І. Франко);

// З розкуйовдженим, сплутаним і т. ін. волоссям.

Розчухраний, з піною на устах, задиханий, з переляканими очима, він міг вже самим своїм виглядом нагнати страху (Ірина Вільде).

3. у знач. прикм., перен., розм. Розбитий, розтрощений.

Значення в інших словниках

1. розчухраний — розчу́храний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розчухраний — див. кошлатий  Словник синонімів Вусика
3. розчухраний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розчухрати. 2》 у знач. прикм., розм.Розкуйовджений, сплутаний і т. ін. (про волосся). || З розкуйовдженим, сплутаним і т. ін. волоссям. 3》 у знач. прикм., перен., розм. Розбитий, розтрощений.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розчухраний — КОШЛА́ТИЙ (з поплутаним, відстовбурченим волоссям, вовною, волокнами тощо — про людину, тварину, тканину), КУДЛА́ТИЙ (КУДЛА́СТИЙ), КУЧМА́ТИЙ розм., КОСМА́ТИЙ розм., ПАТЛА́ТИЙ розм., ПЕЛЕХА́ТИЙ розм., КУСТРА́ТИЙ (КУШТРА́ТИЙ) розм., ЛАХМА́ТИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. розчухраний — РОЗЧУ́ХРАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розчухра́ти. 2. у знач. прикм., розм. Розкуйовджений, сплутаний і т. ін. (про волосся). Волочилися [Гава та Вовкун], мов неприкаяні, голі, брудні, нужденні, з позапада-ними [позападалими] лицями, розчухраним..  Словник української мови в 11 томах