розшалілий

РОЗШАЛІ́ЛИЙ, а, е, діал.

Який розбушувався.

По селах, по хатах .. йде шум не легший, як оцей шум розшалілої природи (І. Франко);

// Розлютований, лютий.

Довбуш миттю зважив, якою зброєю краще буде зустріти розшалілого звіра (В. Гжицький);

Якби сам біг [Микола] десь під кулями з розшалілими очима, то не згадував би, певно, ні батька, ні куль, ні свого страху (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. розшалілий — розшалі́лий прикметник діал.  Орфографічний словник української мови
2. розшалілий — -а, -е, діал. Який розбушувався. || Розлютований, лютий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розшалілий — ЛЮ́ТИЙ (дуже сердитий), ЗЛЮ́ЩИЙ, ЗАТЯ́ТИЙ, ЗАКЛЯ́ТИЙ, РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗЛЮ́ЧЕНИЙ, РОЗЛЮТО́ВАНИЙ, РОЗ'Я́ТРЕНИЙ, Я́РИЙ, РОЗ'Я́РЕНИЙ (який утратив самовладання, досяг крайньої люті), РОЗ'ЯРІ́ЛИЙ, ОЗВІРІ́ЛИЙ, РОЗ'Ю́ШЕНИЙ розм., Я́РОСЛИВИЙ розм.  Словник синонімів української мови
4. розшалілий — РОЗШАЛІ́ЛИЙ, а, е, діал. Який розбушувався. По селах, по хатах.. йде шум не легший, як оцей шум розшалілої природи (Фр., VIII, 1952, 7); // Розлютований, лютий.  Словник української мови в 11 томах