розшаркуватися
РОЗША́РКУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗША́РКАТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1. Розкланюватися, шаркаючи ногою.
Розшаркується [Іван] перед Палажкою і подає їй руку (Панас Мирний);
Топченко галантно розшаркавсяі, беручи Лесю під руку, промовив: – Прошу до буфету... Може, ви вже й істоньки хочете? (М. Хвильовий);
Мальований розшаркався, потиснув руки обом: спершу Каті, потім Андрію (О. Гуреїв).
2. перен., розм. Виявляти надмірну запобігливість перед ким-небудь.
Якщо до нього [інженера] заходила жінка, він вмить перероджувався: ставав лагідним, елегантним, розшаркувався перед нею і не знав, де її посадити (Яків Баш).
3. тільки док., розм. Довго розкланюватися, шаркаючи ногою.
Словник української мови (СУМ-20)