розшитий
РОЗШИ́ТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до розши́ти.
Під пурпурним стягом, золотом розшитим, Йдем – до серця серце, до плеча плече (М. Бажан);
// у знач. прикм.
Онопрій підганяв хлопців, сам поспішав, що аж сорочка прилипла до спини, а будочник, замірявши кроками розшите полотно, запевнив, що досить, бо скоро, мовляв, поїзд появиться (А. Іщук);
На деяких садибах стояли розшиті стріхи хлівів, – сліди голоду двадцять першого року (А. Шиян).
2. у знач. прикм. Оздоблений вишивкою; вишитий.
Поцілував [Оксен Олену] у щоку. Вона злякалася, тому що це робилося на очах усіх парубків і дівчат, затулила широким розшитим рукавом обличчя і вискочила в сіни (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)