розшолопувати
РОЗШОЛО́ПУВАТИ і рідко РОЗЧОЛО́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗШОЛО́ПАТИ, рідко РОЗЧОЛО́ПАТИ, аю, аєш, док., що і без дод., розм.
Розуміти, розбиратися в чомусь.
Рибалка труситься, стоїть, як пень, Не розшолопає – чи ніч, чи день... (Л. Глібов);
Він спершу не розумів, про що йдеться, а коли розшолопав, куди навертає Сагайдак, то йому одразу аж млосно стало (С. Добровольський);
Е-е, тут задумана така афера, якої мені не розшолопати (Є. Гуцало);
Воловик .. усміхнувся, безсилий розчолопати, з чим з'явився отаман (Г. Епік);
Вони вже були певні, що впіймали якусь “велику рибу”, саме виходячи з тих міркувань, що та “риба” говорила по-українському, але не по-простому, не по-селянському, а так, як говорять оті найзатятіші вороги системи, яку вони захищають... Офіцер, мабуть, дедалі більше те розшолопував (І. Багряний);
І кукурікання, і квокання, і кудкудакання, і пищання курчат здавалося криком соняшного світла. І Гордій, жмурячися і розшолопуючи, умивався з відра коло криниці (Т. Осьмачка).
Словник української мови (СУМ-20)