розщіпати

РОЗЩІПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗЩІПНУ́ТИ, РОЗЩЕПНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що, розм., заст.

Розстібати.

Ой Гнат, Гнат! Чув він, коли вертається його дружинонька, як роздягається в темноті, розщіпає натягнену корсетку, думає про останній прощальний крадений поцілунок і усміхається до темноти. Чув і знав (У. Самчук);

Вона підвелась на лікоть, а вільною рукою розщепнула й скинула важкий шолом, шолом глухо дзенькнув і покотився вниз (І. Білик);

Розщіпнути ґудзик.

Значення в інших словниках

1. розщіпати — розщіпа́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розщіпати — Розщіба́ти, -ба́ю, -ба́єш; розщі́баний; розщебну́ти, -бну́, -бне́ш і розщіпа́ти, розщепну́ти; розще́б[п]нутий розщіпа́ти, розщепну́ти, див. розщіба́ти  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)