рокотіння

РОКОТІ́ННЯ, я, с.

Дія за знач. рокоті́ти і звуки, утворювані цією дією.

Вікна деренчали від вибухів. Часом чути було рокотіння великокаліберних кулеметів (О. Довженко);

До Максима докотилось рокотіння важких кулеметів (І. Багряний);

Рокотіння мотора заглушило слова а чи Марійка вмовкла... (Г. Колісник).

Значення в інших словниках

1. рокотіння — рокоті́ння іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. рокотіння — -я, с., рідко. Дія за знач. рокотіти і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рокотіння — ГУ́РКІТ (протяжні, розкотисті звуки від ударів, падіння тощо), ГУРКОТА́ННЯ, ГУРКОТІ́ННЯ, ГРІМ, ГРИМОТА́ННЯ, ГРИМОТІ́ННЯ, ГРЮ́КІТ, ГРЮ́КАННЯ, ГУ́РКАННЯ, ГРЮКОТІ́ННЯ, ГРЮКАНИ́НА розм., ЯСА́ заст.; ВИ́ГРІМ, ГУРКОТНЯ́ розм., ГУРКОТНЕ́ЧА розм.  Словник синонімів української мови
4. рокотіння — РОКОТІ́ННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. рокоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Вікна деренчали від вибухів. Часом чути було рокотіння великокаліберних кулеметів (Довж., І, 1958, 290).  Словник української мови в 11 томах