ромб
РОМБ, а, ч.
1. Паралелограм з рівними сторонами і непрямими кутами.
2. Який-небудь предмет або якась фігура такої форми.
Зубами чорними зубил Рубають ромби брил (М. Бажан);
Сонячний прямокутник з підлоги повільно повз вверх по стіні, розтягався у ромб (З. Тулуб);
Посудини прикрашали геометричними фігурами – трикутниками, ромбами (з наук. літ.);
Зірочки, ромби, рожі, рачки – це орнаменти-символи, дуже поширені в тканинах і вишивках Полісся (з наук. літ.).
3. іст. Знак розрізнення командирів і політпрацівннків вищого командного складу Радянської Армії до введення погонів, який мав форму рівностороннього паралелограма.
То були: начальник тюрми, черговий корпусу, якийсь ще начальник з ромбом (І. Багряний);
Двері відчинилися і на порозі з'явився високий, плечистий чоловік з трьома ромбами в петлицях (Іван Ле і О. Левада);
На малинових петлицях м'якого сивого плаща вирізьблювались темнішою фарбою чотири ромби (І. Микитенко).
Словник української мови (СУМ-20)