росити

РОСИ́ТИ, рошу́, ро́сиш, недок., без дод., що.

1. безос. Випадати росі.

2. без дод. Падати рясними краплями, накрапати (про дощ).

Ніжний дощ росив безнастанно (О. Кобилянська);

Отуманилося сонце, росить дощ дрібний, сонячний (К. Гордієнко).

3. що. Поливати струменем, змочувати краплями якої-небудь рідини.

Бризнули з очей у хлопця сльози, Він не міг промовить ані слова, Тільки впав до ніг святого мужа, Цілував їх і росив сльозами (І. Франко);

Щоб росила трава Не слізьми, – росою, І хижацтво не втішала Своєю красою (П. Куліш);

Роси, роси, дощику, ярину, Рости, рости, житечко, на лану (О. Олесь);

Бігла [Оксана] поза городами над ставом. Босі ноги росила, спотикаючись об пеньки між вербами і верболозом (А. Іщук);

Піт росив обличчя, але всі були підтягнуті, зосереджені (М. Шеремет);

// Насичувати ґрунт вологою або якоюсь рідиною.

Росить Дніпро, світам на подив, Нові сади, нові поля (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. росити — роси́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. росити — (- дощ) накрапати, іти; (слізьми) поливати, обливати, змочувати; (землю) ПОЕТ. зрошувати.  Словник синонімів Караванського
3. росити — рошу, росиш, недок. 1》 неперех., безос. Випадати росі. 2》 неперех. Падати рясними краплями, накрапати (про дощ). 3》 перех. Поливати струменем, змочувати краплями якої-небудь рідини. || Насичувати ґрунт вологою або якоюсь рідиною.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. росити — ІТИ́ (ЙТИ) (про дощ, сніг), ПА́ДАТИ, ВИПАДА́ТИ (час від часу); ПОРОШИ́ТИ, МОТРОШИ́ТИ розм. (перев. про сніг); ДОЩИ́ТИ розм. (про дощ — безперервно); РОСИ́ТИ, ДРІБНИ́ТИ розм., ДРОБИ́ТИ рідше (дрібними краплями); ВАЛИ́ТИ, СИ́ПАТИ, ЛІПИ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. росити — Роси́ти, рошу́, ро́сиш, -сять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. росити — РОСИ́ТИ, рошу́, ро́сиш, недок. 1. неперех., безос. Випадати росі. 2. неперех. Падати рясними краплями, накрапати (про дощ). Ніжний дощ росив безнастанно (Коб., II, 1956, 83); Отуманилося сонце, росить дощ дрібний, сонячний (Горд., Заробітчани, 1949, 42).  Словник української мови в 11 томах
7. росити — Роси́ти, -шу́, си́ш гл. Орошать. Дощик траву росить. н. п. По що росиш личко своє гіркою сльозою? Млак. 20. Росять дрібно сльози її обличчя молоде. МВ. (О. 1862. І. 73).  Словник української мови Грінченка