росток
РОСТО́К, тка́, ч.
1. Пестл. до ріст 2.
– На великий росток – нема чобіток! (П. Панч).
2. Стебло рослини на самому початку його розвитку із зерна, бульби або від кореня.
Жуки пошкоджують листочки і молоді стебельця, а також ростки поключеного зерна (з наук. літ.);
Для захисту від заморозків ростків [картоплі], які тільки-но вийшли на поверхню землі, їх треба пригорнути шаром землі (з наук. літ.);
// Відрізок гілки з бруньками для посадки; черешок.
В лабораторії ростки зелені, З полів дослідницьких, що за селом (Г. Бойко).
3. тільки мн., чого, перен. Перші прояви чого-небудь.
Спав і я. Спав важким непробудним сном. Іноді серед того сону [сну] закльовувались у голові невеличкі ростки якихся таємних гадок, чогось такого, що не давалося ні думкою обхопити, ні очима осягнути (Панас Мирний).
(1) Солодо́ві ростки́ – відходи пивоварного виробництва, які використовують як корм для тварин.
Перед згодовуванням солодові ростки намочують у воді і змішують з іншими кормами (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)