рояль
РОЯ́ЛЬ, я, ч.
Струнний ударно-клавішний музичний інструмент з горизонтально розташованими струнами й корпусом крилоподібної форми; різновид фортепіано.
Музика далась Настусі дуже легко, і вона швидко вивчилась чудово грати на роялі (І. Нечуй-Левицький);
Хлопці вкотили до танцювального залу рояль і загородили ним увесь куток (С. Чорнобривець);
– Нелегко вам! – І не кажіть! Діти стрибають, роялі бренькають (А. Крижанівський).
(1) Конце́ртний роя́ль – рояль великого розміру (на відміну від кабінетного).
На помості самотньо стояли два концертні роялі (В. Кучер).
△ (2) Кабіне́тний роя́ль – рояль невеликого розміру.
Словник української мови (СУМ-20)