рум'янок
РУМ'Я́НОК¹, нку, ч.
1. розм. Те саме, що рома́шка.
Правлячи війям, Дмитро здає назад воли, і віз викочується на невелике, заросле моріжком і рум'янком подвір'я (М. Стельмах);
Пахло першими росами й рум'янком (Ірина Вільде).
2. діал. Ромен (у 2 знач.).
РУМ'Я́НОК², нку, ч., розм., рідко.
Те саме, що рум'я́нець 1.
Ксеня набирала воду навмисне повільно, щоб трохи зійшов з обличчя рум'янок (В. Бабляк).
Словник української мови (СУМ-20)