рунтати
РУ́НТАТИ, аю, аєш, недок., кого, що, діал.
Тривожити, турбувати;
// Зрушувати з місця, чіпати.
Ми як найшли того мертвяка, так .. його не рунтали (Сл. Б. Грінченка);
Як то з-під церкови [церкви] рунтати [дошки] (В. Стефаник).
Словник української мови (СУМ-20)