руський
РУ́СЬКИЙ, а, е.
1. Стос. до Русі.
Дослідження найдавніших пам'яток писемності Київської Русі дуже переконливо показують, що первісною основою літературної мови цього періоду була руська (давньоруська) мова (з наук. літ.);
От немовби й розв'язано всі ті діла, які турбують руську землю, які не дають спати людям на Русі (С. Скляренко).
2. зах., заст. Український.
Став Петро Коваленко виборцем, дали йому карту голосування, а громада виписала на карті руського мужицького кандидата (Л. Мартович);
2 травня [1848 р.] у Львові виникла перша українська політична організація – Головна руська (українська) рада (з наук.-попул. літ.).
3. розм. Те саме, що росі́йський.
Був у Ворошиловграді інститут імені Шевченка, звичайно, звикладанням руською мовою, в якому не було в бібліотеці жодної книжки Шевченка (О. Довженко);
Гей, ніде нема такої, – Гордимося ми, – І красивої і злої Руської зими! (М. Шпак);
// у знач. ім. ру́ський, кого, ч.; ру́ська, кої, ж. Людина російської національності.
За окремим столом похмуро обідав руський і боязко позирав навкруги (М. Коцюбинський);
// Радянська людина, представник Радянського Союзу.
Дітям приїзд офіцерів, видно, був за свято. Вигуками й красномовними жестами вони розповідали, що тут уже були руські (О. Гончар);
// у знач. ім. ру́ська, кої, ж. Національний танець росіян.;
// Музика до цього танцю.
Словник української мови (СУМ-20)