русявий
РУСЯ́ВИЙ, а, е.
Який наближається кольором до русого (про волосся); світло-русий.
В розкішних русявих косах вже блищали сиві волосини, неначе срібні нитки (І. Нечуй-Левицький);
Він був обвітрений і загорілий .. А русяве волосся, мов золотиста кукурудзяна волоть, спадало на крутий лоб (А. Шиян);
Підійшов до саней Григорій Волошин, чолов'яга років сорока, з тонкими, привабливими рисами обличчя і русявими козацькими вусами (М. Стельмах);
// Вкритий волоссям світло-русого кольору (про голову).
Дарчина русява голова з непокритою короною кіс похилилась до білої ручки панни Юзі (Леся Українка);
До неї засміялася русява голівка з мигдалевими очима (П. Панч);
// Який має світло-русе волосся (про людину).
Був [Васюта] уже немолодий, да що був дуже русявий, а вуси не росли, то здавався молодшим за свої літа (Б. Грінченко);
Відчинилися двері, і на порозі став молодий русявий командир (Ю. Бедзик);
// у знач. ім. руся́вий, вого, ч.; руся́ва, вої, ж. Людина, що має світло-русе волосся.
Крізь вихор чорних, білих і русявих Він увійшов у двері – і несміло, І впевнено (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)