рученята

РУЧЕНЯ́ТА, ня́т, мн. (одн. рученя́, я́ти, с.).

Зменш.-пестл. до ру́ки (див. рука́ 1).

Любо було глянути на її дрібненькі запечені на сонці рученята, що жваво бігали від одної роботи до другої (М. Коцюбинський);

Немає і не буде в усіх галактиках нічого кращого за .. усміх дитячий, ласкавість рученят, перше лепетання (О. Гончар);

Підгорнувши невеличке Рученя під біле личко, У колисці, бачу я, Спить в палу́ мале хлоп'я (Я. Щоголів).

Значення в інших словниках

1. рученята — рученя́та множинний іменник  Орфографічний словник української мови
2. рученята — див. рука  Словник синонімів Вусика
3. рученята — -нят, мн. (одн. рученя, -яти, с.). Зменш.-пестл. до руки (див. рука 1)).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. рученята — Рученя́та, -ня́т, -ня́там  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. рученята — РУЧЕНЯ́ТА, ня́т, мн. (одн. рученя́, я́ти, с.). Зменш.-пестл. до ру́ки ( див. рука́ 1). Любо було глянути на її дрібненькі запечені на сонці рученята, що жваво бігали від одної роботи до другої (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах