рушатися
РУША́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РУ́ШИТИСЯ, шуся, шишся, док., розм.
1. Те саме, що руша́ти 1, 2.
Ставало вогко й холодно. Поночі нічого було рушатись. Соломія сиділа, обнявши голову руками, й думала (М. Коцюбинський);
Машини то надбігають, то відходять, а мені й не рушитися без білета (Н. Кобринська);
Вітер рушився – чути надворі шарудить у стрісі й кушпелить сухим снігом поза хатою (А. Головко).
2. Те саме, що ру́хатися 2, 3.
Дві пари швидко рушалися серед натовпу – то вони танцювали (Б. Грінченко);
Руки її швидко рушалися, працюючи голкою (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)