рюмати
РЮ́МАТИ, аю, аєш, недок., розм.
Плакати.
– Нас перекинув [візник], а сам ще й рюмає! – ще дужче розсердився пан (А. Кримський);
Жінка сиділа навпочіпки біля дочки, умовляла її: – Ну, Люсю, ну, золотко... Тато нас чекає... – Спатоньки, – рюмала Люся (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)