рябець
РЯ́БЕЦЬ, бця, ч., розм.
Те саме, що шулі́ка.
Не втекти бідасі [ластівочці]: Скоро зрадить сила; Бистре око в рябця І міцніші крила. Приберуть сердешну Пазурі хижацькі (П. Грабовський);
– Наче й рябця не видно, а що не день, то й не вистачає курчати (П. Панч).
РЯБЕ́ЦЬ, бця́, ч.
Те саме, що ря́бчик 1.
Іванов згадав, що .. лежить вбитий ним ще вранці рябець. Він витяг його і почав скубти (І. Багмут);
* У порівн. Кінь під ним сірий, як рябець (П. Куліш).
Словник української мови (СУМ-20)