рябко
РЯБКО́, а, ч.
1. Каша з пшона й розтертого в дрібні кульки борошна.
Вбирали [троянці] січену капусту, .. Хрін з квасом, редьку, буряки, Рябка, тетерю, саламаху (І. Котляревський);
Дома ж, перед своїми, Бондариха тепер не квапилась, а .. урочисто, мов дари, несла від печі до столу якийсь пісний куліш чи рябка (М. Стельмах).
2. розм. Непородистий дворовий собака або кіт (звичайно рябої масті).
Ой ти, коте рябку, Ти вимети хатку, А ти, коте сірий, Та вимети сіни (з казки);
* У порівн. Дрімає [Денис], як лінивий рябко на прив'язі (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)