різачка
РІЗА́ЧКА, и, ж., розм.
1. Ріжучий біль у животі.
Щоб тебе різачка понарізала (Номис);
– Ти, сучий сину, глузувати взявся наді мною? – люто засичав гайдамака і зі всього розмаху ногою садонув Семена в живіт... Скорчився, як од різачки. Падаючи на землю, руками за живіт тримався... (А. Іщук).
2. Кривавий понос.
Пішла на людей пошесть та хвороба всяка: різачка та пропасниця, а найбільше – обкладки (Панас Мирний);
– А чим нам бути вдоволеними? Цілий рік байдикуємо під Очаковом. Доки так сидітимем? Поки різачка всіх не перекачає? (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)