ріпа

РІ́ПА, и, ж.

1. Овочева коренеплідна дворічна рослина родини хрестоцвітих.

В крамниці .. дали насіння ріпи. Вона гарно зійшла й буяла собі поміж морквою (Л. Мартович);

Біля перелазу розрісся кущ ріпи (О. Донченко).

2. збірн. Їстівні солодкуваті на смак корені цієї рослини, що мають біле, жовте, часом червоне або фіолетове забарвлення.

Іноді йому хотілося й гарячої страви попоїсти. Тоді він полізе в розвалений погріб, назбирає ще торішньої ріпи, що де-не-де по кутках завалялася, начистить, зварить юшки – та й тільки всього! (Панас Мирний);

– Нам треба що? Посадовив навесні, а влітку споживай: картопля, ріпа чи буряк (О. Довженко);

* У порівн. В неї щоки мов яблука, зуби як біла ріпа, коса як праник, сама дівка здорова, як тур (І. Нечуй-Левицький).

3. діал. Картопля.

При існуванні кількох слів визначалася [в Атласі української мови] різниця у вживанні кожного окремого слова. Наприклад: .. картопля – бараболя, бульба, .. ріпа (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. ріпа — рі́па іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. ріпа — -и, ж. 1》 Овочева коренеплідна дворічна рослина родини хрестоцвітих. 2》 збірн. Їстівні солодкуваті на смак корені цієї рослини, що мають біле, жовте, часом червоне або фіолетове забарвлення. 3》 діал. Картопля.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ріпа — ріпа: ◊ люби́ти як пес рі́пу → пес  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. ріпа — И, ж., муз., див. репа.  Словник сучасного українського сленгу
5. ріпа — Картопля  Словник застарілих та маловживаних слів
6. ріпа — Дворічна трав'яниста рослина родини хрестоцвітих, овочева культура; вирощують задля коренеплодів — від кругло-плоскої до плоскої форми, що містять вел. кількість вітаміну С.  Універсальний словник-енциклопедія
7. ріпа — РІ́ПА (овочева коренеплідна рослина); ТУРНЕ́ПС (кормова рослина). КАРТО́ПЛЯ, БАРАБО́ЛЯ діал., БУ́ЛЬБА діал., РІ́ПА діал. Євдоким через пліт поглядав на свій город, де вже рясно, і синьо, і біло, цвіте картопля (М.  Словник синонімів української мови
8. ріпа — Рі́па, -пи, -пі; рі́пи, ріп  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. ріпа — РІ́ПА, и, ж. 1. Овочева коренеплідна дворічна рослина родини хрестоцвітих. В крамниці.. дали насіння ріпи. Вона гарно зійшла й буяла собі поміж морквою (Март., Тв., 1954, 383); Біля перелазу розрісся кущ ріпи (Донч., Вибр., 1948, 212). 2. збірн.  Словник української мови в 11 томах
10. ріпа — Ріпа, -пи ж. 1) Рѣпа. Ном. № 12393. зуби — як ріпа. Хорошіе бѣлые зубы. Ном. № 8576. 2) Картофель. Стрыйск. у. въ Галиціи. Вх. Пч. І. 13. Шух. І. 111. ум. ріпка.  Словник української мови Грінченка