рішенець

РІШЕНЕ́ЦЬ, нця́, ч., рідко.

1. Вирок суду, постанова, рішення якої-небудь організації, зборів і т. ін.

Довгі хвилини-роки переживає Гнат, очікуючи, що скаже суд. Аж ось читають рішенець, і Гнат дізнається, що його засуджено на заслання в Сибір... (М. Коцюбинський);

Гронович – це .. наймолодший хлопець із шостого класу .. Миттю витягли його на кін та й оголосили йому рішенець товариства (А. Кримський);

Прийняли ми рішенець – до посла таки звернутися, до радянського. Написали й ждемо, що то нам скажуть (М. Олійник).

2. Те саме, що рі́шення 3.

Нова доля снується Мишуні, не треба їй перешкоджати, нехай малий сам викує свій рішенець (Ю. Яновський);

Не надійся, бо ніколи Не зміню я рішенця. Я діждусь мого Миколи (Л. Первомайський).

3. перен., рідко. Те саме, що кіне́ць¹ 3.

Тут тобі й рішенець!

Значення в інших словниках

1. рішенець — рішене́ць іменник чоловічого роду вирок суду, постанова, рішення) рідко  Орфографічний словник української мови
2. рішенець — (суду) вирок, присуд, постанова, рішення, ухвала.  Словник синонімів Караванського
3. рішенець — -нця, ч., рідко. 1》 Вирок суду, постанова, рішення якої-небудь організації, зборів і т. ін. 2》 Те саме, що рішення 3). 3》 перен., рідко. Те саме, що кінець I 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. рішенець — СМЕРТЬ (припинення життєдіяльності організму, закінчення життя), КІНЕ́ЦЬ, СКІН уроч., КОНЧИ́НА уроч., ГИ́БЕЛЬ, ПОГИ́БЕЛЬ, СКОНА́ННЯ, КРАЙ, МОГИ́ЛА розм., АМІ́НЬ розм., А́МБА розм., КАЮ́К розм., КАПУ́Т розм., РІШЕНЕ́ЦЬ рідко, СО́ДУХА (СО́ДУХИ мн.) розм.  Словник синонімів української мови
5. рішенець — Рішене́ць, рішенця́, -це́ві; -шенці́, -нці́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. рішенець — РІШЕНЕ́ЦЬ, нця́, ч., рідко. 1. Вирок суду, постанова, рішення якої-небудь організації, зборів і т. ін. Довгі хвилини-роки переживає Гнат, очікуючи, що скаже суд. Аж ось читають рішенець, і Гнат дізнається, що його засуджено на заслання в Сибір… (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах