с
С, невідм., с.
1. Двадцять друга літера українського алфавіту на позначення приголосного звука “с” (вимовляється “ес”).
2. Літера с. вживається як умовне позначення скорочення на середній рід іменників.
3. Літера с. або с. вживається як умовне скорочення в значенні “сторінка” або кількість сторінок; вживається С. як умовне позначення діапазону сторінок.
Словник української мови (СУМ-20)