самопримус

САМОПРИ́МУС, у, ч.

Примус самого себе.

Формування людської волі неможливе без самопримусу, бо воля і є здатність переборювати безпосередні жадання і підпорядковувати свою діяльність розумним цілям (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. самопримус — самопри́мус іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. самопримус — -у, ч. Примус самого себе.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самопримус — САМОПРИ́МУС, у, ч. Примус самого себе. Формування людської волі неможливе без самопримусу, бо воля і є здатність переборювати безпосередні жадання і підпорядковувати свою діяльність розумним цілям (Наука.., 5, 1971, 36).  Словник української мови в 11 томах