сапати
САПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., що і без дод.
Підпушувати ґрунт і виполювати бур'ян, користуючись сапою.
Дівчата й хлопці сапали буряки (І. Нечуй-Левицький);
[Лукерія Степановна (гука):] Олесю-гу! А я тебе шукаю по саду та по леваді; думала, знов сапаєш огородину за котрусь поденну? (М. Кропивницький);
Ще за дня йшов він на поле в ті місця, де завтра мали косити чи сапати (В. Козаченко).
СА́ПАТИ, аю, аєш, недок.
1. Видавати носом свистячі звуки, важко дихаючи.
Борис ішов звільна, .. сапаючи (І. Франко);
Хома сердито сапав (М. Коцюбинський);
Було чути лише, як шелестить на деревах листя та важко сапають коні (Григорій Тютюнник).
2. чим і без дод., перен. Утворювати свистячі звуки, випускаючи газ, пару і т. ін. (про механізми, машини).
Він [паровий млин] то дихав важко, то стомлено сапав, то зовсім притихав (Г. Епік);
Поїзд уже стишив хід і, густо сапаючи парою, погуркував на полустанку (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)