сварня

СВАРНЯ́, і́, ж., розм.

Те саме, що сва́рка 1.

І вчинилася в Семеновій хаті така сварня, що прохожі люди приоставали [зупинялися] й слухали (Л. Мартович);

– Давай, – кажу я раз братові, – зрубаймо цю грушу до лиха, щоб не було цієї сварні та роздору між нами (П. Козланюк);

[Юда:] З сусідами в той час я позивався за спаш, за оранку – річ світова! і змучився ворогуванням людським, дрібною та щоденною сварнею (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. сварня — (гостра розмова) сварка, колотнеча, лайка, (тривала) гризня.  Словник синонімів Полюги
2. сварня — сварня́ іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
3. сварня — див. сварка  Словник синонімів Вусика
4. сварня — -і, ж., розм. Те саме, що сварка 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. сварня — СВА́РКА (гостра розмова, що супроводжується докорами, образами), СВА́РА перев. мн., ЛА́ЙКА, КОЛОТНЕ́ЧА, РОЗРА́ДА, СУ́ТИЧКА, БАТА́ЛІЯ ірон., СВАРНЯ́ розм., ГРИЗНЯ́ розм. ГРИЗОТНЯ́ розм. рідше, ГРИЗО́ТА розм. рідше, КРИК розм., ЗА́КОЛОТ розм.  Словник синонімів української мови
6. сварня — СВАРНЯ́, і́, ж., розм. Те саме, що сва́рка 1. І вчинилася в Семеновій хаті така сварня, що прохожі люди приоставали [зупинялися] й слухали (Март., Тв.  Словник української мови в 11 томах