свекор
СВЕ́КОР, кра, ч.
Батько чоловіка.
Свекор мій такий добрий, жалує мене, як батько (Марко Вовчок);
Десь так тиждень по шлюбі прийшов свекор до молодят (Г. Хоткевич);
Люда глянула на свекра і вперше побачила, який він став старий (Л. Первомайський);
// све́кри́, све́крі́в, мн. Батько і мати чоловіка.
Повернулися свекри з млина (Григорій Тютюнник).
◇ Збира́тися (поспіша́ти, ква́питися), як све́кор пелюшо́к (пелюшки́) пра́ти див. збира́тися;
(1) Як све́кор пелюшки́ (пелюшо́к) пра́ти, зі сл. збира́тися, бра́ти і т. ін. – з неохотою; повільно, дуже довго.
[Галина:] Та говори, а то збирається, як свекор пелюшки прати (М. Зарудний);
Отак він діло в руки бере, як свекор пелюшки пере (прислів'я).
Словник української мови (СУМ-20)