свинюшник
СВИНЮ́ШНИК, СВИНУ́ШНИК, а, ч., рідко.
1. Те саме, що свина́рник.
Уласові дали невелику хатинку на задвірку, де були збудовані стайні, та псарні, та сви-нюшники (І. Нечуй-Левицький);
Одна каса в коморі під бочкою зарита, друга – під грушею, біля свинюшника. Про день чорний мідну копійку зарив (О. Ковінька);
* У порівн. Брудно там [у хаті], як у свинушнику (М. Коцюбинський).
2. перен., розм. Брудне, неохайне приміщення.
Я все частіш і частіш тікаю до своєї хати, аби не бачити тої неохайності, в якій він живе: з хати своєї зробив свинушник (М. Коцюбинський);
Кузь зразу ж, як приїхали, глянув, висякався і сказав, що се не економія, а старий свинюшник (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)