свистючий
СВИСТЮ́ЧИЙ, а, е.
Те саме, що свистя́чий 2.
Пітьма ще посилювалася від тиші. Ні тобі пошуму листя, ні крику нічного птаха, саме лише чалапкання м'яких постолів по твердій лісовій зелені та свистюче дихання (П. Загребельний);
Шабля в повітрі зробила свистюче коло (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)