святощі

СВЯ́ТОЩІ, ів, мн.

Те саме, що святи́ня 1, 2.

– Звичай у народу – святощі: я не сміла зрікатися (Ганна Барвінок);

Ти кажеш: заспівай!.. Не можу я співати, Мовчу, бо я не звик, Щоб святощі душі мав тяжко ображати Несамовитий крик (Б. Грінченко).

Значення в інших словниках

1. святощі — свя́тощі множинний іменник рідко  Орфографічний словник української мови
2. святощі — див. СВЯТИНЯ.  Словник синонімів Караванського
3. святощі — -ів, мн. (рідко одн. святощ, -і, ж.). Те саме, що святиня 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. святощі — СВЯТИ́НЯ (що-небудь особливо дороге, глибоко шановане), СВЯ́ТОЩІ мн.; ХРАМ, ХРА́МИ́НА заст. (місце, яке викликає почуття великої поваги). Однополчани були йому кревною ріднею, зброя — ремеслом, прапор — родинною святинею (О.  Словник синонімів української мови
5. святощі — Свя́тощі, -щів, -щам  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. святощі — СВЯ́ТОЩІ, ів, мн. (рідко одн. свя́тощ, і, ж.). Те саме, що святи́ня 1, 2. Серед розкішної, чистої природи монастир — з його «братією», святощами та забобонами — здається якоюсь гидкою плямою, смердючою купою гною (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах