семиряга
СЕМИРЯ́ГА, СЕМЕРЯ́ГА, СЕМРЯ́ГА, и, ж., заст.
1. Домоткане грубе нефарбоване сукно; сірячина.
Повбирались [запорожці] у такі жупани, що хоть би й гетьманові, – і все щоб тільки показати перед миром, що запорожцю тії сукна .. все одно, що й семряга (П. Куліш).
2. Верхній селянський одяг із такого сукна; сіряк.
Не рік, не два тобі, Іване, Судилося козакувать. Жупан у тебе, звісно, драний, Що семирягою назвать Годиться лучче [краще] (М. Рильський);
– Пане отамане! – А чого тобі, Артем? – Пане отамане, прийшов якийсь дядько в семрязі (Н. Рибак);
// перен., розм. Людина, що носить такий одяг, належачи до соціальних низів.
Тут Січ стояла, тут гули майдани, димилися козацькі курені, змагались семеряги і жупани, лунали горді і сумні пісні (М. Драй-Хмара).
Словник української мови (СУМ-20)