семінарія
СЕМІНА́РІЯ, ї, ж.
1. Середній духовний навчальний заклад.
Виріс я в глухому селі, виховували мене в семінарії (С. Васильченко);
Очистилося місце в Криворівні для молодого о. Василія. Він лише-лише вискочив з семінарії – як тут дають самостійну парохію [парафію] (Г. Хоткевич);
Батюшка ще більше бентежиться. Зовуть його Вікентієм, син сільського попа, але нізащо не хотів учитися в духовній семінарії (М. Стельмах).
2. іст. Середній педагогічний навчальний заклад.
Зрікшися .. думки про кар'єру, пішов [Опанас] зі Львова до Станіславова, скінчив там учительську семінарію (І. Франко);
Він приїхав у село просто з учительської семінарії (В. Кучер).
3. рідко. Те саме, що семіна́р 1.
– Професор германістики допитувався вчора, коли принесеш на семінарію свою працю про “Короля Ротера” (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)