сенсація
СЕНСА́ЦІЯ, ї, ж.
1. тільки одн. Сильне, приголомшливе враження, яке справляє на громадськість певна подія, якесь повідомлення.
Перший лист його до матері .. зробив немалу сенсацію в столярні (І. Франко);
Недавно виданий томик його віршів під назвою “Хризантема серця” збив у городі незвичайну сенсацію (С. Васильченко);
Поява Степана із здобиччю викликала в селі сенсацію. Забита медведиця і вагою не уступала корові (В. Гжицький).
2. Подія, повідомлення, що, вражаючи чимсь, збуджують багатьох, викликають загальне зацікавлення.
Почалася бесіда про сенсації дня, між іншим, про бал, що відбудеться в них із нагоди іменин (Уляна Кравченко);
Поміст ураз оточили жадні до сенсацій курортники (О. Десняк);
– Забув, пробачте, повідомити. Сенсація, Тарасе Демидовичу. Ніна Горбань повернулась. – Та що ви кажете? (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)