сеньйор
СЕНЬЙО́Р¹, а, ч., іст.
У Західній Європі часів середньовіччя – феодал, який мав право власності на землю і повну владу (політичну, адміністративну, судову) на своїй території.
Великі землевласники стали значною силою у Франкській державі. Їх стали називати сеньйорами (з навч. літ.).
СЕНЬЙО́Р², а, ч.
Ввічливе називання, звертання до чоловіка в Іспанії та деяких інших країнах; називання будь-якої особи чоловічої статі або жартівливо-іронічне звертання до неї.
Словник української мови (СУМ-20)