серцевий
СЕРЦЕ́ВИЙ, а, е.
Прикм. до се́рце 1.
Наприкінці першого року життя [дитини] у зв'язку з розвитком серцевого м'яза ударний об'єм серця зростає більше, ніж у 4 рази (з навч. літ.);
Небажані реакції, що виникають під час операції, виявляються в порушенні серцевої діяльності, розладі дихання (з наук.-попул. літ.);
// Пов'язаний з хворобою серця.
У матері стався такий серцевий приступ, що її насилу врятували (В. Козаченко);
// Признач. для лікування хвороб серця.
Знову вдаються [лікарі] до серцевих ліків. Він немов повертається до життя (Л. Смілянський);
Випила [Оксана Сергіївна] серцеві краплі й полежала після них (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)