сив
СИВ, а, е, нар.-поет.
Те саме, що си́вий 2.
Ой по горах, по долинах, По козацьких українах Сив голубонько літає, Собі пароньки шукає (з народної пісні);
Твій зір пригас, чуб іній притрусив... Та дружба не схолола в нас, Ти голубе мій сив (М. Лукаш, пер. з тв. Р. Бернса).
Словник української мови (СУМ-20)