сивуха
СИВУ́ХА, и, ж.
Недостатньо очищена хлібна горілка.
Гнат сидів у корчмі за столом, підперши голову рукою. На столі перед ним стояла пляшка з двома-трьома чарками недопитої мутної сивухи (М. Коцюбинський);
– Що ви п'єте? Просту сивуху, а що то таке коньяк, то ви, певно, не знаєте! (О. Маковей);
Тріск та дзвін стояли в повітрі разом із смородом сивухи (З. Тулуб);
// розм. Горілка взагалі.
Від квартоньки горілоньки, доброї сивухи, Стався мені світ, як банька, а люди, як мухи (з народної пісні).
Словник української мови (СУМ-20)