симетрія
СИМЕТРІ́Я, ї, ж.
1. Розмірне, пропорційне розміщення частин якогось цілого щодо центру, середини.
Хата Гощинської, салон. Убраний не убого, але й не дуже розкішно, тільки фантастично, без великої симетрії (Леся Українка);
Очі [Ілька] підпухли так, що втратили симетрію (Ірина Вільде);
Головний мозок людини і вищих хребетних тварин, як і весь організм, побудований за принципом двобічної симетрії (з наук.-попул. літ.).
2. фіз. Фундаментальна властивість природи, з якою пов'язані закони збереження енергії, кількості руху тощо, властивості елементарних частинок, структура кристалів і т. ін.
△ (1) Калібрува́льна симетрі́я.
Словник української мови (СУМ-20)