синдикалізм
СИНДИКАЛІ́ЗМ, у, ч.
Течія у робітничому русі кінця XIX – початку XX ст., прибічники якої заперечували необхідність класової боротьби пролетаріату й створення пролетарської держави й визнавали тільки економічну боротьбу в межах профспілок.
Зображуючи етатизм як вищу форму державного насильства і політики “прямої дії”, коріння якої сягає у французький синдикалізм (Ж. Сорель), Ортега, будучи ліберальним філософом права, демократом, різко засуджує саму ідею насильства (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)