синьозорий
СИНЬОЗО́РИЙ, а, е, поет.
1. Із синіми зорями.
Кому під синьозорим небом Потрібен анархічний бунт? (П. Усенко);
// Блакитний.
Бризнув [місяць] світлом на степ, і відразу все – село, і хутори, і степ – загорнулося в м'який синьозорий серпанок, немов у якійсь давній казці (Я. Качура).
2. Із синіми очима.
І ще було в пісні про те, як заграли в Чорногорі на трембіті хлопці, а синьозорі гуцулки вишивали червен [червоний] прапор, гаптували золотом (В. Кучер);
Дзвенить пісня в світанкові зорі, Голосна і дзвінка, мов кришталь, То дівчата мої синьозорі, То любов моя проситься вдаль (Я. Шпорта).
3. Який нагадує сині зорі.
Вона здригнулась і мало не випустила з рук пучок синьозорих квітів (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)