синюватий

СИНЮВА́ТИЙ, а, е.

Із синім відтінком, трохи синій.

Великі синюваті очі розплющились, веселі брови піднялись угору (І. Нечуй-Левицький);

Я чув, Тарасе, шум твоїх гаїв, Я бачив ранку небо синювате (А. Малишко);

Переїхавши кордон, Ніколає Станбу побачив рідні оселі, жовті поля й низькорослі платани, синюваті гори вдалині (М. Чабанівський);

Недобрий синюватий рум'янець, мов тінь, набігав на зеленкуваті щоки Стадницького (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. синюватий — синюва́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. синюватий — див. синій  Словник синонімів Вусика
3. синюватий — [сиен'уватией] м. (на) -тому/-т'ім, мн. -т'і  Орфоепічний словник української мови
4. синюватий — -а, -е. Із синім відтінком, трохи синій.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. синюватий — Синюва́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. синюватий — СИНЮВА́ТИЙ, а, е. З синім відтінком, трохи синій. Великі синюваті очі розплющились, веселі брови піднялись угору (Н.-Лев., І, 1956, 185); Я чув, Тарасе, шум твоїх гаїв, Я бачив ранку небо синювате (Мал.  Словник української мови в 11 томах