синяк
СИНЯ́К, а́, ч.
1. Те саме, що сине́ць 1.
Еге, ненароком, коли синяк під оком (Номис);
[Василь:] Тату!.. Візьміть батога, сполосуйте мене, щоб повік синяки не згоювалися, легше мені буде!.. (М. Кропивницький);
Сьомка лежить долічерева і реве, сорочка в нього роздерта і спина вся в саднах і синяках (Ю. Смолич).
2. Дворічна трав'яниста медоносна рослина перев. з синіми квітками, за винятком одного виду, який мав червоні квітки.
Все то панське добро, колись по йому колосилося жито.., – тепер тілько будяки червоніють та синяк синіє (Панас Мирний);
По траві і в блакиті синяка та фацелії довгими рядами бігли червоні вулики (М. Стельмах);
На окремих ділянках степу високо підіймаються численні, рівні, як свічки, червоні колосковидні суцвіття синяка (з наук.-попул. літ.).
3. Бур'ян родини шорстколистих, поширений по всій Україні.
До дворічних бур'янів належать будяки, буркун, липучка, синяк та інші (з наук.-попул. літ.);
Найбільш поширені на Україні з дворічних бур'янів: буркун білий і жовтий.., синяк (з наук.-попул. літ.).
4. Їстівний гриб з вохряно-коричневою шапиною, при розрізанні на повітрі швидко синіє.
Ой казали синяки, Що ми зроду солодкі... (П. Чубинський).
(1) Синяки́ під очи́ма – те саме, що Синці́ під очи́ма (див. сине́ць).
Словник української мови (СУМ-20)