синіючий
СИНІ́ЮЧИЙ, а, е.
Який синіє.
В ній заворушилася туга.., мов те безхмарне склепіння, синіюче у воді глибоко-глибоко (О. Кобилянська);
Високу постать головнокомандувача щодня бачили то в порту, то ще частіше – на горі Мітрідат, коли він у бінокль розглядав синіючий вдалині за протокою кубанський берег (О. Гончар);
Я сидів на околиці міста, з якої видно чудовий краєвид, і малював прекрасні синіючі далі (О. Донченко);
За річкою, з-за далеких синіючих горбів, червоним велетенським м'ячем викочувалося сонце (В. Козаченко).
Словник української мови (СУМ-20)