сиромудрий
СИРОМУ́ДРИЙ, а, е, діал., ірон.
Дуже мудрий.
– Маєток твій пса варт, коли в тебе нема газдині. Який ти межи людьми сиромудрий, а який ти маленький коло моєї Анички (Л. Мартович);
– Ти, Завадка, щось мені надто сиромудрий. Аби ти, прошу я вас, не перемудрувався (Ірина Вільде);
– Багато ще ти, сиромудрий, не чув і не бачиш. Воно, правда, ніч та й не видно. Вранці буде видніше (П. Козланюк).
Словник української мови (СУМ-20)