сказання
СКАЗА́ННЯ, я, с.
1. Жанр давньоруської розповідної літератури про історичних діячів та ті події, у яких вони брали участь;
// Оповідний твір історичного або легендарного змісту; легенда.
Народне сказання підносило чарівну постать народного месника [Г. Котовського] високо (Ю. Смолич).
2. заст. Дія за знач. сказа́ти 1.
Ви самі змусили мене до сказання тих кілька [кількох] слів, пишучи яко “чужий, незнакомий [незнайомий]” (Уляна Кравченко);
– Слава богу! Тут ви не маєте ані одного словечка, ані півсловечка до сказання .. У таких справах рішала б я одна, сама (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)