Словник української мови у 20 томах

скандинави

СКАНДИНА́ВИ, СКАНДИНА́ВЦІ, ів, мн. (одн. скандина́в, а, скандина́вець, вця, ч.; скандина́вка, и, ж.).

Група народів (норвежці, шведи, датчани, ісландці), що заселяє Скандинавський півострів і прилеглі острови; особи, що належать до цієї групи народів.

У ті часи [XI століття] скандинави називали наш край Гардаріком, тобто країною міст (з газ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. скандинави — скандинавці, -ів, мн. (одн. скандинав, -а, скандинавець, -вця, ч.; скандинавка, -и, ж.). Група народів (норвежці, шведи, датчани, ісландці), що заселяють Скандинавський півострів і прилеглі острови; особи, що належать до цієї групи народів.  Великий тлумачний словник сучасної мови